Napísal 21. júla 2020

Závet vladyku Milana Šášika

Úplné znenie závetu vladyku Milana Šášika

Mons. Milan Šášik CM

Eparchiálny biskup Mukačevskej eparchie

Závet

V mene Najsvätejšej Trojice!

V týchto dňoch, keď sú mnohí ľudia plní obáv kvôli koronavírusu, som si uvedomil, že ja, biskup, som nenapísal svoj závet. Považujem za svoju povinnosť napísať svoju poslednú vôľu. Uvedomujem si, že sa každý deň blíži koniec môjho pozemského života. Ale: Verím vo večný život!

Predovšetkým prosím milosrdného Pána Boha o milosť pre svoju dušu a ľutujem všetko, čím som ho urazil: myšlienkami, slovami, skutkami a zanedbávaním dobrého. A aj vás, mojich bratov v kňazskej službe, i všetkých vás, bratia a sestry, prosím o odpustenie za všetko: či už za to, že som pre vás nebol dobrým príkladom, alebo za to, že mi chýbala láska k vám. Hoci som sa snažil byť vaším dobrým pastierom, viem, že dosť často sa prejavovala moja vznetlivá povaha a neovládol som svoj hnev i negatívne emócie. Tiež som veľakrát odsudzoval iných, alebo som o nich priveľa hovoril zle. Prosím vás, odpusťte mi a modlite sa za mňa.

Pri plnom vedomí a zdravom rozume vyhlasujem, že všetko, čo mi patrí, stáva sa majetkom Mukačevskej gréckokatolíckej eparchie. Osobné fotografie, ktoré by neboli vhodné do archívu, môžete zničiť. Knihy zanechávam pre eparchiálnu knižnicu. Farský dom v Lumšorach, ktorý bol postavený na moje vlastné náklady, je majetkom Mukačevskej gréckokatolíckej eparchie, aby aj moji nástupcovia mali miesto, kde si môžu oddýchnuť. Všetky moje osobné bohoslužobné predmety a liturgický odev zanechávam svojim nástupcom, ako majetok Mukačevskej gréckokatolíckej eparchie. Moje podriasniki a riasy* rozdajte tým, ktorí ich budú potrebovať. Takisto moje oblečenie.

Uvedomujem si, že „nič som si na tento svet nepriniesol a nič si odtiaľ nevezmem“. Ale prosím vás, do truhly mi oblečte bohoslužobné rúcho z mojej biskupskej vysviacky. Ak by bolo treba mitru, použite nejakú obnosenú, ktorej nebude škoda. Žiadny prsteň na ruke, žiadna panagia, iba drevená, s kovovou ikonou Máriapóčskej Božej matky, a do rúk mi dajte ruženec. Pochovajte ma, prosím, do krypty katedrálneho chrámu, nad to miesto, kde bol pochovaný môj predchodca, náš blahoslavený Teodor Romža.

Prosím Vás, modlite sa za mňa, aby ma Pán prijal do svojho kráľovstva.

Užhorod, 14. marca Roku Pána 2020

* Pozn. prekl.: podriasnik – reverenda duchovného vo východnom obrade; riasa – vrchný plášť duchovného;

Zdroj: http://m-studio.net.ua/zapovіt-vladiki-mіlana-shashіka

(preklad z ukrajinčiny –sg-)
Foto: Karol Dubovan

::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

Пoвний текст заповіту владики Мілана Шашіка, який з’явився у розпорядженні телеканалу М-студіо

Монс. Мілан Шашік, СМ

Єпархіальний єпископ Мукачівської Єпархії

Заповіт

В ім’я Святої Трійці!

У ці дні, коли багато людей сповнені турбот, пов’язаних із коронавірусом, я зрозумів, що мною, Єпископом, не було складено заповіту. Я вважаю своїм обов’язком написати свою останню волю. Я усвідомлюю, що щодня наближаюся до кінця свого земного життя. Але: Я вірю у вічне життя!

Передусім, я прошу милосердного Господа Бога про милість до моєї душі, і я шкодую про все, чим я образив Його: думки, слова, вчинки чи нехтування добром. І у Вас, моїх братів у священицькому служінні, та у всіх Вас, братів і сестер, я прошу пробачення за все: чи то за те, що не був для вас добрим прикладом, чи за те, що мені бракувало любові до Вас. Хоча я намагався бути для Вас добрим пастирем, знаю, що досить часто проявлявся мій запальний характер та я не контролював свого гніву і негативних емоцій. Я також багато разів осуджував інших або зайво говорив про них погано. Будь ласка, пробачте мені і помоліться за мене.

Перебуваючи у здоровому глузді і при свідомій пам’яті заявляю, що все, що мені належить, переходить у власність Мукачівської греко-католицької Єпархії. Особисті фотографії у разі,  якщо вони не є придатними для архіву, можуть бути знищені. Книги я залишаю для єпархіальної бібліотеки. Парафіяльний будинок у Лумшорах, який був побудований за мої особисті кошти, є власністю Мукачівської греко-католицької Єпархії, аби й мої наступники також мали де відпочивати. Всі особисті богослужбові предмети та літургійний одяг я залишаю своїм наступникам, як власність Мукачівської греко-католицької Єпархії. Мої підрясники й ряси роздайте тим, кому вони будуть потрібні. Особистий одяг також.

Я усвідомлюю, що „я нічого у цей світ не приніс і нічого з нього не візьму“. Але все ж таки прошу Вас одягнути мене до труни у богослужбову ризу з мого висвячення у єпископи. Якщо буде треба митру, то якусь зношену, яку не шкода. Без перстня на руці, ніякої панагії, тільки дерев’яну, з металевою іконкою Богоматері Маріапоцької, а в руки мені покладіть ружанець! Прошу поховати мене в склепі під Кафедральним собором, над тим місцем, де був похований мій попередник, наш блаженний Теодор Ромжа.

Прошу всіх, моліться за мене, щоб Господь прийняв мене до свого Царства.

м. Ужгород, 14 березня року 2020 від Різдва Христового.

Kategória: Zo života Cirkvi